СТРАХ РОЗЛУКИ

Коли дитині виповнюється два-три роки у неї може з’явитися те, що психологи називають «страхом розлуки» - страх утримати зв'язок з матір’ю як з особистістю. Страх розлуки може приймати різні форми: дитина тримається біля матері, плаче, коли та йде, проявляється «острах» сторонніх людей. Якщо Вам здається, що Ваша дитина відчуває страх розлуки, допоможіть їй:

-                          Заздалегідь готуйтесь до розлуки ( завжди сповіщайте дитину, чому, коли і на який час Ви йдете. Проведіть 10-15 хвилин перед виходом разом з дитиною).

-                          Обговоріть, чим будете займатися разом з дитиною після Вашого повернення (у дитини буде передчуття чогось приємного, яскравого і це буде зв’язане з Вашим відходом. Але обов’язково виконайте обіцянку).

-                          Створіть особливий ритуал відходу і повернення додому (наприклад, щораз ідучи з дому по-особливому говоріть фразу прощання, пригорніть дитину. Передбачуваність ритуалу й особлива увага допоможуть дитині).

-                          Не давайте дитині відчути Ваш власний страх розлуки (уникайте надлишкової сентиментальності, не зчиняйте великого галасу через те, що будете нудьгувати за дитиною – цим Ви можете навчити скаржитись на розлуку ще більше).

-                          Підготуйте «сторонніх» чи вихователів до особливого підходу до Вашої дитини (Розкажіть про особливість у поведінці Вашої дитини,  щоб вони уникали різких рухів та занадто тісних контактів доти, поки, дитина сама не піде на них.

-                          Тренування за допомогою маленьких розлук ( діти цього віку люблять ігри типу «зараз ти бачиш мене, а тепер – ні» чи схованки. Одна з причин такої любові – такі ігри допомагають переборювати страх розлуки. На доданок до цих ігор можна використовувати ситуацію, коли Ви посилаєте дитину з дорученням з дому під наглядом сусіда, друга чи знайомого.

Бажаємо успіхів у вихованні дітей!